Новини

Затопили по-новому: десять котелень у Прилуцькому, Ічнянському, Ніжинському районах гріють держустанови соняхом та кукурудзою

У Малодівицькій об’єднаній територіальній громаді Прилуцького району в цьому році затопили по-новому. Встановили котел, який обігріває шість тисяч квадратних метрів школи і тисячу квадратів будинку культури. В котел кидають перебиті відходи кукурудзи, соняшника, сої, пшениці.

– Тепер моє завдання – подивитися на градусник і сказати: грійте більше чи збавте обороти, – каже Людмила Синенко, директор школи в Малій Дівиці. – З котельнею і кочегарами немає мороки.

ХТО ПЕРШИЙ, ТОГО І КАПЦІ

– Організація у нас непроста, – усміхається Сергій Перепелиця, представник приватної фірми «Марконі плюс», що займається встановленням нових котлів. Головний офіс розташований в Ічні. – Зібралося п’ять місцевих підприємців, які займаються лісом, пилорамами. У кожного є стартовий капітал. І почали думати, куди дівати відходи деревини. Прийшли до висновку: як варіант, можна опалювати державні об’єкти соціальної сфери. Юридично це можливо. Щоб обладнати одну котельню, треба приблизно три мільйони гривень.

Ми у цьому напрямку поки єдині в області. Як кажуть, хто перший встав, того і капці. Хто перший зайшов у цю галузь, той може нормально закріпитися, – пояснює систему бізнесу Сергій Леонідович. – Закупили котли Житомирської фірми «Крігер». У характеристиках було написано: розраховані на перебиту з дерева щепку. Найперший був встановлений чотири роки тому в котельні Ічнянської районної лікарні. Площа медзакладу – 10 тисяч квадратних метрів.

Тоді ще ми не до кінця розуміли, яких розмірів потрібна деревина, яка її вологість найкраща для спалення. Діяли методом проб і помилок. У кінці опалювального сезону закинули в топку перебиті агровідходи. І горить, і гріє. Навіть українські розробники «Крігерів» не думали, що в котел можна таке сміття кидати. Приїжджали їхні спеціалісти. Подивилися: вся система, топка в нормі. Тепер вже і вони у характеристиках цих котлів пишуть перелік відходів, якими можна топити.

– Усе так просто: встановили обладнання, підписали договори і працюєте?

– Аби ж. На підписання всіх документів, дозволів до двох років може піти. Котельні, наприклад, у Прилуках обслуговувало державне підприємство. Пішли розмови: ви ламаєте структуру, нащо ми будемо потрібні, якщо ви є. І в той же час провести модернізацію котелень вони не мають змоги, бо потрібні додаткові гроші. Ми звернулися до Міністерства освіти, яке і дало дозвіл.

Встановили обладнання у Линовиці Прилуцького району, опалює школу та лікарню. Обладнали котельню в Ічнянській гімназії. 1. Гріє і їхній будинок культури. На сьогодні такі котли також є у Сухополові, Манжосівці, Дідівцях Прилуцького району. Опалюємо Прилуцький агроколедж, професійний ліцей і райлікарню.

УСЕ АВТОМАТИЧНО, НАВІТЬ МОЖНА ПОСПАТИ

У суботу, 25 листопада, котельня школи в Малій Дівиці Прилуцького району працює. З труби йде сірий дим. Біля приміщення – резервуар для перебитого сирого палива.

– Оце і є той самий котел, що дає тепло від сміття, – Сергій Перепелиця заводить у котельню. На півкотельні, десь 50 квадратних метрів, гуде великий «залізний звір». У приміщенні чисто і тепло, жодного запаху від котла нема. – Раніше тут стояли великі «крокодили», працювали на газу.

Сань, тут треба трошки позамітать, бо щось воно не дуже естетично, – звертається до оператора-кочегара Олександра Сушка. – Об’єкт у цьому році ввели в експлуатацію. Треба ще заасфальтувати майданчик біля котельні.

Робота «Крігера» йде по системі замкненого циклу. Найменші котли розраховані на 0,3 мегавата. Площа, яку може обігріти, – три тисячі квадратних метрів. Розраховані на промислові об’єкти. Є по 0,5, 0,8 і мегаватні. На кожному є лічильники, щоб усе було прозоро і без нарікань.

Біля котельні – яма, в яку завозимо і вивантажуємо перебитий мікс з відходів. Тут кукурудза, сонях, соя, дерев’яна щепка, – веде до котловану розмірами десь п’ять на п’ять метрів. – Унизу є спеціальний шнек, як у м’ясорубці, тільки великий. Крутиться, і сміття автоматично по спеціальному відсіку «їде» до котлового бункера. На самому котлі є позначки верхнього і нижнього рівнів. Паливо подається до максимальної позначки (верхнього рівня). Як тільки воно згорає, сміття падає до нижньої позначки, автоматично вмикається шнек паливоподачі, – Сергій Леонідович веде до електронного табло, що збоку котла. Натискає на кнопки. Котел загудів ще гучніше. – Почався процес горіння, – показує через невелике віконце вогонь у топці. – Всередині на дні теж стоїть шнек, теж рухається. Завдяки цьому паливо рівномірно згорає.

На табло світяться показники, в тому числі температури води. Є станція, подає до системи підігріву воду. Ось, бачите, стоять очисні фільтри. Вода брудна, забивається глиною. Майже кожного тижня фільтри міняємо. Треба або нові свердловини бити, або старі чистити.

Температуру подачі води на об’єкти можна встановлювати будь-яку, до максимуму 95 градусів. Зараз 65 градусів, з градацією 5. Котел нагріває воду до 65. Як тільки вода холоне на п’ять градусів, котел сам вмикається.

– Хоч і біопаливо, та викиди в атмосферу є.

– Деякі кажуть, дим з труби йде шкідливий. Від біопалива викиди для організму мінімальні. А от при опаленні природним газом виділяється метан і сірка, які осідають на землю.

– Аграрники ж свої культури обробляють хімікатами.

– Ту саму оброблену кукурудзу, сонях ми ж їмо – і нічого.

«Самий козирний – сонях» – На перше листопада цього року ціна для об’єктів господарювання у підприємства «Прилукитепловодопостачання» (опалює газом) становить 1998,61 гривні за гігакалорію. У нас ціна, на соняхах та кукурудзі, – 1107,94.

– Скільки треба відходів, щоб отопити школу в зимовий сезон?

– Можемо порахувати по Малій Дівиці. 180 днів опалювального сезону множимо на три тонни (стільки сміття йде за добу). Виходить 540 тонн біопалива за зиму. Тонна зараз коштує 250-300 гривень. Це вона лежить у продавця десь на полі. Треба ще пригнати техніку, повантажити, вивезти. Відвезти на склад, перебити-змішати. Якщо треба, підсушити. Кожна культура має свою калорійність. Сонях – самий козирний, за ним – кукурудза. Найменша тепловіддача, як би не дивно це звучало, від дерев’яної щепки.

– І на всі об’єкти вистачає?

– Як думаєте, коли в країні більшість підприємств аграрні? У Ма лій Дівиці – два серйозні агропідприємства, у Прилуках, якщо не помиляюся, – чотири. У Линовиці – два. Ще й лишається!

– Можливо, губернатор Валерій Куліч зацікавлений у такому виді діяльності? В Ічнянському районі два аграрних підприємства, що згадані в його декларації про доходи.

– Звісно, не малу роль грають відомі земляки. Та особисто з Кулічем переговорів не ведемо. Кочегарів змінили оператори – Тепер їх офіційна посада – оператор котельні, – продовжує Сергій Леонідович. – Завдання – спостерігати за роботою котла, механічних вузлів.

– Раніше я працював електриком у школі, – каже оператор котельні в Манжосівці Петро Івахненко. – Перейшов сюди. Влітку їздив на курси. Тут краще і тепліше. І зарплата вища.

– На кожній котельні працює чотири оператори. Чергують добу через три, – пояснює Перепелиця. – Офіційну зарплату отримують від чотирьох тисяч гривень. Фізичного навантаження великого немає. Головне – пильність. Може сісти, почитати книжку, подивитися телевізор. У котельні є сигналізація, яка реагує на чадний газ, дим. Оператор навіть подрімати трохи може. Сигналізація як загуде, всі найближчі сусіди почують.

– Не спимо ми на роботі, – заперечує слова начальника оператор котельні з Сухополови Сергій Бульба. – 24 години на добу ведеться відеоспостереження. Як це так спати? Це вже начальник перегинає.

– І ніяких проблем? Не може бути, – сумніваюся.

– У Малій Дівиці котел працює перший рік. Опалюємо школу і будинок культури, що метрів за сто від котельні. Проблем трохи є, – каже Сергій Леонідович. – Бо нам дісталися у спадок системи, яким по 30-40 років. І труба, яка подає воду до будинку культури, трохи протікає. Як уперше підключилися, два дні поробили – зрозуміли, що треба її міняти. Часу на це не було, опалювальний сезон на носі. Зробили частковий ремонт. Саню, який зараз витік води?

– 40 літрів за добу, – відчитався Сушко.

– Це вже єрунда. Було таке, що по 2,9 куба води протікало.

ПРИБУТКУ ЧЕКАТИ П’ЯТЬ РОКІВ

– Підприємці вкладають свої гроші, а прибуток який?

– Якщо цим займатися – справді, справа прибуткова. Це свого роду бізнес. Меценати, благодійники не допомагають. Гроші, які вклали, повернуться через років п’ять. Тоді вже і прибуток піде.


Джерело: «Чернігівський вісник» №49 від 7 грудня 2017 року

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Останні новини за категоріям(и): Ічнянська, Линовицька, Малодівицька,

Затопили по-новому: десять котелень у Прилуцькому, Ічнянському, Ніжинському районах гріють держустанови соняхом та кукурудзою

У Малодівицькій об’єднаній територіальній громаді Прилуцького району в цьому році затопили по-новому. Встановили котел, який обігріває шість тисяч квадратних метрів школи і тисячу квадратів будинку культури. В котел кидають перебиті відходи кукурудзи, соняшника, сої, пшениці. Читайте також

Результати голосування: три джерела

У неділю 29 жовтня відбулися наймасовіші за останні два роки вибори. Голів і депутатів рад обирали у 14-х новостворених громадах Чернігівщини. Читайте також

Голосування 29 жовтня: явка виборців

Загальна кількість виборців, кількість тих, котрі проголсували станом на час моніторингу, відсоткове вираження явки виборців. Явка виборців станом на 20:00 (закриття дільниць): 55%. Читайте також

Перші вибори 29 жовтня: день голосування

Сьогодні, у неділю 29 жовтня, – день голосування у наймасовіших за останні два роки виборах. Голів і депутатів рад обирають у 14-х новостворених громадах Чернігівщини. ОТГ.cn.ua відслідковує перебіг волевиявлення і оперативно інформує вас про найважливіші події. Читайте також

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: