Боровики – найвіддаленіше село Чернігівського району. Гадаєте, життя у сільській глибинці ледь тліє. Аж ніяк! Відколи громаду очолив молодий і активний голова Юрій Дубина, чимало зроблено. Нещодавно випала нагода поспілкуватися на теми «життя-буття».

Про приєднання до ОТГ

– То до М.-Коцюбинської чи Гонча­рівської долучитеся?

– 22 лютого відбулися загальні збори громадян. Я порушив це питання, сказав, що одноосібно вирішувати його не буду. І поставив на голосування так: приєднатися до М.-Коцюбинської ОТГ, до Гончарівської ОТГ чи залишити все як є. Люди проголосували за те, щоб залишитися поки що самостійними, – розповів Юрій Дубина.

Відстань від Боровиків до Гончарівського – десь 30 кілометрів, але дорога пролягає через ліс, піски, влітку звичайним транспортом не проїхати. До М.-Коцюбинського десь 40 кілометрів, зате є хороше сполучення. За словами сільського голови, коли таки вийдуть усі строки й доведеться приєднуватися до ОТГ, швидше за все, це буде
М.-Коцюбинське.

Що зроблено за рік

– При допомозі райдержадміністрації придбали шкільний автобус, було капітально відремонтовано клуб, зробили кап­ремонт сільської ради та пам’ятника воїнам-визволителям, поставили нові паркани, зрубали 31 аварійне дерево, осокори, яким по 70 років, купили електровелосипеда. Зараз почали ремонт ФАПу, плануємо відремонтувати інші пам’ятники. Сільська рада у нас невелика, зараз «підтягуємо» інфраструктуру.

Де беруть гроші

– Надходять кошти від оренди землі – за невитребувані паї, – розповідає Боровиківський голова.

За його словами, могло би бути більше, аби не заплутаність земельних питань. Адже 616 га, виділених місцевим жителям як паї, розташовані на території… Пакульської сільської ради у так званому урочищі Копань. 46 га – у Надинівській Козелецького району. Тому кошти від використання, у тому числі й орендна плата за невитребувані паї, надходять у бюджети Пакульської та Надинівської сільрад.

– Таке законодавство, – розводить руками голова.

Отримує кошти Боровиківська сільрада й від лісових господарств за використання лісу.

Про медичну реформу

– Люди до неї ставляться негативно і я теж, – каже Юрій Дубина. – Розповідають, що один фельдшер має обслуговувати 750 чоловік. У мене їх 317! Але 70% – пенсіонери. Як будуть надавати послуги літнім людям? Кажуть, мовляв, треба купувати транспорт, а де ж тоді економія? Машина, бензин, запчастини, узяти на роботу водія. Простіше фельдшера залишити й фінансувати з бюджету сільської ради!

Наразі у нашому ФАПі йде ремонт, ми готуємося завезти обладнання, яке саме, ще вирішуємо, тобто те, яке фельдшер використовуватиме. Інше, наприклад апарат ультразвукової діагностики, є в Дніпровському, там працює чудовий лікар, він курирує й нашу громаду.

«Війна» за автобусне сполучення

З Чернігова до Боровиків курсує автобус, вартість квитка у один кінець – 54 грн 51 коп. Проте жителів громади геть не задовольняє робота автоперевізника Сергія Півня, за словами якого, 80% пасажирів їздять до Дніпровського, а решта – до Боровиківської сільради, тому рейс збитковий.

– Але треба казати людям правду в очі, – вважає сільський голова.

Юрій Дубина по днях перелічує, коли і як розчищалася дорога й коли не було автобуса. Називає невідповідності.

– Розумію, першого числа сніг випав, не встигли прочистити, автобус не прийшов, питання закрито. 4-го числа знову випав сніг, й хоча обслуговувати цю дорогу має облавтодор, я винайняв трактора й о 14-ій вже можна було проїхати і «швидкій», і постачальникам продуктів, і автобусу. Телефоную водію й кажу, мовляв, дорога розчищена, їдьте. Думаєте, поїхав? Повикидав у Повидові людей!
6 березня в обласній державній адміністрації відбулася нарада щодо роботи автоперевізників. Переказав прохання жителів села: перенести на більш пізній час зворотній рейс, адже, приїхавши у справах о 9.15 в Чернігів, не кожен устигає все вирішити за три години. Наразі кажуть, що є можливість змінити графік лише на годину. Просили, щоб у літній час, з п’ятниці по неділю, ставили на рейс автобус більшої пасажиромісткості. На жаль, Сергій Півень на нараду не з’явився. Це неповага до людей.

Джерело: НК, Наталія БУШАЙ