Новини

Від реформи ОТГ у захваті не усі. Інша думка

Про переспективи розвитку Бобровицького району у світлі створених Бобровицької та Новобасанської ОТГ розмірковує Леонід Яковишин, Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля». Поширюємо його допис у повному обсязі.

«Клініка» децентралізаційної ідіотії

В кінці 50-х минулого століття Бобровицький і Новобасанський райони об’єднали в один – Бобровицький. За майже шість десятиліть в укрупненій громаді багато що змінилося в плані як розвитку, так і занепаду. В останньому чи не найбільшу тривогу викликає негативна динаміка в демографії – народонаселення скоротилося більш як вдвічі, район вимирає цілими селами. І це не якась адміністративна одиниця в «глибинці», а та, що входить у стокілометрову столичну зону!

Хтось може скептично зауважити, мовляв, така проблема присутня по всій Україні, нею нікого не здивуєш. І це справді так. Тому і я не збираюся нікого дивувати очевидним фактом. Бо й сам здивований дещо іншим: чому так безвідповідально стоїмо осторонь долі рідного краю, держави в цілому? Чекаємо, що хтось звідкілясь з’явиться і намалює нам райдужне сьогодення й майбутнє? А населення з неба на парашутах спустить?

Насправді ж, на наші голови щедро звалюються лише різноманітні реформи, народжені в Києві державними та партійними невігласами. Правда, в окремих випадках вони супроводжують свої творіння розумними пропозиціями, видно, в цивілізованих країнах «поцуплених», але відразу самі й забувають про них, оскільки електорат падкий на нові ігри в народовладдя, супроводжені гарними обіцянками. Тож навіщо морочитись втіленням тих ділових планів? Так можна й загратися: дивись, народ відмовиться від пустопорожніх ідеологічних ігор і візьметься за справжнє реформування на свою користь!

За прикладом не треба далеко ходити. Третій рік українське суспільство запаморочене децентралізацією влади. Натомість всі геть забули про найголовніше завдання цієї реформи: створювати об’єднані громади навколо спільних проектів розвитку економіки та всієї інфраструктури. І це не український велосипед, його давно й успішно «обкатали» в Польщі, країнах Прибалтики, та й по всій Східній Європі.

На території нашої області утворено 35 об’єднаних громад, але жодна з них не може похвалитися економічно успішним спільним новим проектом розвитку громади.

У газеті «Чернігівщина» від 21 вересня ц.р. опублікована оцінка фінансової спроможності 16 об’єднаних громад за перше півріччя 2017 року. Звернув увагу на графу «Питома вага видатків на утримання апарату управління у власних ресурсах». Так от, у найбільш розрекламованій в області Кіптівській ОТГ лише на утримання апарату управління витрачається 34 відсотки власних фінансових ресурсів. А потрібно ще фінансувати освітні, медичні, культурні та інші соціальні заклади. Не говорячи вже про якийсь розвиток, чи навіть ремонт приміщень… Вся надія на державні подачки? Але рік-два – і їх не буде.

Ще гірша ситуація в невеликій за населенням і територією Макіївській ОТГ Носівського району – 51 відсоток власних надходжень витратили на утримання апарату управління. Натомість в Сновській об’єднаній громаді, єдиній в районі й найчисельнішій в області (24 тисячі), витрати на апарат становлять біля 16 відсотків.

У попередніх публікаціях я доводив, і не лише власними аргументами, а й розрахунками фахівців з Чернігова, що набагато краща фінансова ситуація була б в єдиній Бобровицькій громаді, населення якої дорівнює чисельності найбільш успішних децентралізованих громад Польщі. Та й зараз наповнення бюджету району вважається одним з найкращих в області. А якщо об’єднати села навколо нових проектів економічного і соціального розвитку?

З якою ж метою розривається Бобровицький район на два – як було майже 60 років тому? Аргументованого пояснення ніде не найдете. Хіба що таке: комусь захотілося незалежно покнязювати, про себе й свою рідню подбати. І то поки держава подачки даватиме. А вже є приклади виникнення фінансових проблем в окремих ОТГ.

Чим не тривожний сигнал і для Новобасанської ОТГ, в якій теж немає реального проекту розвитку економіки й соціальної сфери. Бо якби був той проект, то його можна втілювати й без створення окремої громади.

Наше господарство «Земля і воля» розвивається, розбудовується, збільшує поповнення бюджету й без отієї недолугої децентралізації. І ми не єдині такі в області. Та й не всі поспішають поперед батька в пекло. Навіть у нашій «лідируючій» області, зокрема в Новгород-Сіверському районі, не створено жодної ОТГ. На великій Київщині передчасно «народили» лише чотири нові територіальні утворення.

Та повернуся до Бобровицького району. У нас що, більше нічим зайнятися, так кинулися дробити район? Може, після цього десятки молодих новобасанців одержать в рідному селі роботу й не їздитимуть попутками на роботу в Київ, поповнюючи своїми соціальними внесками столичний бюджет? А, може, дитячий садок і будинок культури виростуть, як з води?

Водночас переконаний, що ці вкрай необхідні споруди могли б швидше з’явитися в єдиній Бобровицькій громаді, але, звісно, важлива й одна умова: щоб ініціатор-«самостійник» Левченко займався не створенням собі князівства, а об’єднував для соціального будівництва можливості, скажімо, небідних товариств «Земля і воля» та «Наташа Агро», інших місцевих бізнесменів. Тоді б і державний бюджет швидше пішов би назустріч.

Ця думка не зі стелі взята: ініціатива товариства «Земля і воля» стосовно нашого і державного фінансування будівництва нової дороги між Бобровицею і Козельцем вже втілюється в життя – дорогу почали будувати.

Наведу й протилежний приклад. Наше господарство ініціювало створення в Новій Басані лікувального центру для більш якісної і здешевленої медичної допомоги жителям цього та сусідніх сіл, вже й приміщення підготували. Але замість підтримки цієї ініціативи, в Новій Басані затіяли боротьбу за відокремлення від Бобровиці. А де людей лікуватимуть, і як здешевлюватимуть те лікування, передусім для пенсіонерів, – це абсолютно не цікавить ініціаторів ОТГ, й інформації про це ніде не прочитаєте. Натомість реформатори столичного і місцевих рівнів дурять голови людям статистикою про збільшенням бюджетів в ОТГ, але дуже обережно пояснюють, за рахунок чого збільшилося ті надходження – від державних подачок, які можна назвати сиром у мишоловці.

Згадану вище оцінку фінансової спроможності перших 16-ти ОТГ автори назвали цікавим повчанням: «Громадам є сенс об’єднуватися, якщо вони здатні забезпечувати послуги та сталий розвиток». Відразу ж наголошу, що такий висновок зроблений не абиким , а «За матеріалами інформаційного агентства «Журналіст» та даними Офісу реформ та регіонального розвитку в Чернігівській області».

Тобто, спочатку галопом «наплодили» в області 35 ОТГ (10 відсотків від загальноукраїнської кількості), а потім стали робити такі застереження.? Але хто їх тепер почує? Уже князівські корони приміряні й владні портфелі поділені. А чи заживе електорат краще – те навіть не обговорюється.

Та й ота фінансова оцінка спроможності 16-ти «правофлангових» зроблена поверхово, в ній відсутній, вважаю, найважливіший показник – наскільки збільшилися бюджетні надходження від розвитку місцевого виробництва і сфери послуг. Тобто, це ще раз підтверджує те, що навіть державні реформатори не беруть до уваги ними ж рекомендоване ще на старті децентралізації – об’єднуватися навколо проектів розвитку.

Правда, на третьому році реформи вони почали-таки пояснювати, в яких громадах «є сенс об’єднуватися», але, як каже народна приказка, паровоз уже пішов, на якому ще й завзяті «кочегари». Вони і є найактивнішими носіями децентралізаційної ідіотії – найглибшої ступені розумової відсталості, що характеризується повною відсутністю раціонального мислення.

А об’єднуватися є навколо чого…

Наше господарство невипадково зацікавилося, на перший погляд, не «профільними» питаннями – організацією медичного забезпечення людей.

У нас найбільший в районі трудовий колектив, і пайовиків не одна тисяча. Тож у штаті тримаємо й досвідчених лікарів. Вони займаються профілактикою захворювання, фахове обґрунтовують необхідну матеріальну та організаційну допомогу для лікування працівників.

Останнім часом з кожним днем збільшується кількість прохань про допомогу. Причому, звертаються із заявами не тільки наші працівники та пайовики, а й інші жителі району, в тому числі й із сіл майбутньої Новобасанської ОТГ. А що буде, коли Бобровицька ОТГ згодом відмовиться лікувати за свій бюджет «самостійників»? Чи хоч хто задумується над цим? А ця проблема вже «засвітилася» в окремих ОТГ області.

Колись Нова Басань була центром місцевого виробництва. Зараз розвивається одна торгівля. І це – за 60 кілометрів по хорошій автотрасі від великих промислових Броварів й Києва. Чому не об’єднати можливості цього географічного розташування з фінансовими, технологічними та ресурсними можливостями Бобровиці та інших населених пунктів для створення і розвитку місцевої економіки?

Наше господарство орендує в Новій Басані не основну кількість розпайованих земель, але створило там на базі колишньої сільгосптехніки виробничу дільницю. За кермо тракторів і комбайнів класу «Джон Дір» сіли молоді чоловіки, які вимушені були перед цим їздити на роботу за межи села. А якби запрацювало й новостворене промислове чи побутове виробництво – скільки б ще людей знайшли роботу поруч з домівкою?

І це не якась ілюзія. Наше господарство самотужки створило он скільки нових робочих місць, на які влаштувалися й колишні «кияни». Правда, столиця дещо й розбалувала бобровичан: переважно просяться на роботу охоронника, а на комфортабельні «Джон Діри» багато хто не хоче сідати, хоч зарплата там в рази вища, ніж в охороні. Доводиться приймати на трактори й комбайни бажаючих з інших областей, будувати для них сучасне житло.

Ми показали приклад, як можна спільними зусиллями будувати й ремонтувати якісні дороги. А чому б не створити такий проект єдиної Бобровицької громади? Більше того, одна спроба вже була, за спільні кошти місцевих аграрників відремонтували чималий відрізок асфальтівки. Лише сімейство фермерів Фенюків і копійки на це не дало. Тепер вини в ініціаторах з відокремлення від Бобровиці. Мабуть, щоб не «діставали» їх з дорогами, щоб не заважали додаткової земельки хапонути. Бо їм малувато кількох сотень гектарів землі для фермерства, так вони ще й по два гектари зажадали від держави на кожного члена родини та її прислуги. А на що можуть зазіхнути, коли дорвуться до влади «самостійної» громади? Фенюки – в реальних кандидатах.

Навів лише кілька дуже важливих проблем, навколо вирішення яких і повинні об’єднуватися громади району, бо на державу надія дуже й дуже мала. Хоча, вище згадав приклад, як все ж можна притягнути ту «надію» в район. Для самостійного ж розвитку, як то кажуть, потреба на потребі сидить.

Вдумаймося, в районі немає жодної фахової будівельної організації, хоч будівництво не зупинено. Найбільший обсяг його виконує наше господарство, і весь – господарським способом. Наймаємо й бригади здалека, бо в районі їх немає, і власне сільгосппідприємство не можемо перетворити у будівельну організацію.

Та що там будівництво, в районі немає належного закладу для святкувань весіль, ювілеїв, інших родинних чи корпоративних подій – у сусідні райони їздимо.

А що є в Бобровиці, чи тій же Новій Басані, для належного дозвілля молоді? Де відпочивають наші школярі? Якою теплою увагою з культурними програмами огорнуті наші ветерани? Яким окультуреним куточком мальовничої природи, якою історичною пам’яткою можемо заманити в район туристів?

За всім цим стоять не лише привабливість та патріотизм до рідного краю, а й нові робочі місця, додаткові бюджетні надходження, отже й зростання добробуту людей. Без цього неможливо вирішити й демографічну проблему, з якої почав дану публікацію.

Звісно, працювати над цим важче, ніж організовувати самостійні князівства, знаючи наперед, що ніхто не візьме тебе за шкірки, коли з тієї децентралізації нічого путнього не вийде, а в односельців з’являться нові трудності й проблеми. За останні сто років скільки вже пережили тієї державної ідіотії – і нічого. До перших більшовицьких реформаторів он коли добралися і пам’ятники їхні поваляли…

Видно, лише на загробне покарання розраховують й найновіші реформатори. Придивіться уважніше до їхньої діяльності – ніби останній день живуть. А той день триває й триває, а їм нічого за те не буває. Бо наступна декомунізація (чи деєвропизація) може прийти знову через сто років? Коли проводити її вже не буде кому… Повірте, аж моторошно робиться. А вам, шановні співвітчизники?


Джерело: Земля і воля

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Останні новини за категоріям(и): Бобровицька, Вибори,

Обрані вперше: голови ОТГ про найближчі плани

«Вісник Ч» продовжує знайомити своїх читачів з новообраними головами громад. Лариса Осадчук, 47 років, балотувалася від партії «Слуга Народу», голова Борзнянської райдержадміністрації На голову Борзнянської міської громади балотувались четверо кандидатів. Лариса Осадчук набрала майже 41 відсоток або 2619 голосів виборців….

Перша сесія міської ради у Чернігові. Як це було

Всього депутатських мандатів 42. Більшість мандатів – 26 із 42, у партії «Рідний дім», яку очолює міський голова Владислав Атрошенко. По 4 депутати увійшли до міськради від партій «Наш Край», «Європейська солідарність», ОПЗЖ, та «Слуга Народу». Загалом на сесії були…

ЦВК скасувала вибори міського голови у Новгород-Сіверському: буде нова дата

Центральна виборча комісія скасувала визначені територіальними виборчими комісіями дати проведення повторного голосування у Новгород-Сіверському. Відтак місцева ТВК має призначити нові дати виборів до 23 листопада. Про це повідомила пресслужба ЦВК. «Комісії під час визначення дати проведення повторних виборів не дотрималися…

У ЦВК розповіли, які партії отримали найбільше депутатів за підсумками місцевих виборів

Станом на 18 листопада 2020 року до Центральної виборчої комісії від територіальних виборчих комісій надійшли відомості про результати виборів депутатів 1 517 місцевих рад, що становить майже 96,2 % від загальної кількості рад, депутати яких обираються на місцевих виборах 25…

Перша сесія Ніжинської міської ради: обрання секретаря та заступників

Сьогодні, 17 листопада, міський голова Олександр Михайлович Кодола та 35 депутатів склали присягу. Три депутати були відсутні з поважних причин. Загалом до складу Ніжинської міської ради VIII увійшло 38 депутатів. До складу Ніжинської міської ради VIII увійшло 38 депутатів, з…

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: