Сусіднє з Городнянщиною селище Седнів, яке відноситься до Чернігівського району, бореться за право стати центром об’єднаної громади.

Серед населених пунктів, які він вбачає в об’єднанні довкола себе – і кілька суміжних сіл з Городнянського району. Саме тому журналісти газети “Новини Городнянщини” вирушили до Седнева, щоб дізнатися від найближчих сусідів про їхнє бачення адміністративно-територіальної реформи.

Спершу поспілкувались з селищним головою Михайлом Шевчиком та секретарем селищної ради та виконавчого комітету Сергієм Масловим.

Скажемо одразу: до честі сусідів, вони вже зробили те, про що на Городнянщині поки що тільки мова ведеться і нема жодного конкретного результату, а саме залучили експертів і на основі точних економічних розрахунів довели, що Седнівська громада таки може бути самодостатньою і фінансово спроможною.

Ми ініціювали процес об’єднання ще на початку 20015 року, як тільки вийшов закон «Про добровільне об’єднання громад», – розповів Михайло Шевчик. – Однак особливості нашого селища в тому, що воно є крайньою точкою Чернігівського району і розташоване на досить великій відстані від інших населених пунктів. Зрозуміло, що такі передмістя Чернігова, як Новоселівка та Киселівка, не згодяться на об’єднання з Седневом . Тому, виходячи з реальної ситуації, об’єднатись ми могли запропонувати тільки Новому, яке входить до Седнівської селищної ради, та Чернишу і Клочкову. А за півтора кілометра по ґрунтовій дорозі від нас знаходиться Макишин Городнянського району, а також Великий Дирчин і Лашуки. Виходячи зі здорового глузду, жителям цих сіл було б набагато зручніше отримувати послуги в нас, ніж їздити за ними у Городню. Тому ми й почали працювати у цьому напрямі.

Нібито й згоду на попередніх обговореннях отримали, – продовжує Сергій Маслов, — однак реформа загальмувалась. На те були певні причини: не було законодавчо дозволено об’єднувати населені пункти, які знаходяться у межах різних районів. І були непорозуміння з проведенням виборів у громадах сусідніх районів. Крім того, нам нав’язували інформацію про те, що Седнів не зможе бути самодостатньою громадою у фінансовому плані. Тому ми вимушені були чекати. Нинішньою весною вийшов відповідний закон, який дозволяє об’єднуватись населеним пунктам з різних адміністративних районів.

Сьогодні вже є напрацювання і відповідний механізм. Ми ж у період вимушеної паузи часу не гаяли, залучили фахівців з Чернігова для прорахування наших фінансових можливостей. Результат нас порадував: на конкретних цифрах і фактах сьогодні ми можемо з впевненістю стверджувати, що Седнівська громада має всі шанси на успішне існування.

Тому тепер ми знову активізували процес об’єднання, надіслали запрошення Макишину і тепер чекаємо результатів громадських обговорень, рішення загальних зборів громади. Маємо впевненість, що вони будуть позитивними. Тому є всі передумови: саме наша пожежна, «швидка» і поштове відділення у більшості обслуговують жителів Макишина.

Що стосується Великого Дирчина – сподіваємось, вони теж визріють до правильної позиції і, якщо не одразу, то пізніше дооб’єднаються з нами. 3 березня у нас відбувся сход громади, де було прийнято рішення починати об’єднання. Впевнений: ми будемо не просто спроможною, а й успішною громадою. А якщо держава й виконає всі свої фінансові зобов’язання щодо об’єднаних громад – ми отримаємо нові, потужні можливості для розвитку не тільки у фінансово-економічному плані, а й як центру культури, туризму й відпочинку.

Очільники Седнівської громади також розповіли нам, що населення селища складає 1717 громадян. На її території діють три церкви, лікарська амбулаторія сімейної медицини з відділенням денного стаціонару, центр первинної медико-санітарної допомоги, чудова новозбудована школа, два дитячі садки, три літні дитячі табори, відділення пожежної охорони, поштове відділення, споживче товариство, ряд приватних магазинів, перукарня, підприємства «Чернігівеліткартопля» та «Левона-С», яке займається виробництвом крохмалю, гідроелектростанція, база відпочинку «Будинок художника».

Нагадаємо, що свого часу Седнів був районним центром. До нього входили й Макишин та Івашківка. Седнівчани, звісно, раді були б бачити у своїй об’єднаній громаді й нашу Івашківку. Але івашківська громада на це своєї згоди не дає.

Ми писали раніше про те, що кілька сіл тієї частини району відмовлялись об’єднуватись й з Тупичевом – вони плекали надію на те, що Вихвостів зможе стати центром об’єднаної громади. Однак, як бачимо, такі сподівання навряд чи увінчаються успіхом. Поки що на Городнянщині три громади ініціювали об’єднання – Городнянська, Тупичівська і Хоробицька. І якщо щодо успішності громади з центром у Городні сумнівів нема ніяких, то об’єднання довкола Тупичева і Хоробич викликає протилежні думки й бачення. А фінансових розрахунків у нас, на відміну від сусідів, зробити не спромоглись.

Щодо Седнева – думається, тут все вдасться. Тим більше, що в об’єднанні бачиться шанс залучити міжнародні інвестиції для розвитку селища як історико-культурного та туристичного центру. А воно того варте. Бо Седнів увійшов до двадцяти півфіналістів ІІ Всеукраїнського конкурсу «Неймовірні села України-2017». І зараз сусіди борються за отримання права стати у ньому переможцем. У нього є для цього всі шанси – ми вкотре персвідчились у цьому на власні очі.

Газета “Новини Городнянщини” від 17 червня 2017 року