Соціальні робітники Іванівської об’єднаної громади на зиму отримали новий службовий транспорт, який має полегшити їхню важку роботу, санчата. Тепер 14 соцпрацівників громади по снігу зможуть довезти габаритні пакети з продуктами і всім необхідним до своїх підопічних.

Хто ж нам коня дасть? А автомобіль дуже дорого коштує. На санчатах добре — поставила пакети і поїхала. Якби ще спинка у санчат була, взагалі було б чудово, — каже соцробітник Тамара Карпенко.

Середній вік соціальних робітників — 50 років, і в основно­му це жінки. Наймолодшій — 35 років, а найстаршій — 61 рік. Остання, до речі, з уже вмираючого села Золотинка, і єдина, хто може доставляти односельцям соцдопомогу.

Якщо вона піде зараз на пенсію, то більше не буде кому возити туди продукти. На таку роботу йти ніхто особливо не хоче, — говорить керівник Центру надання соціальної до­помоги Іванівської ОТГ Юлія Дорошенко. — Для своїх соцробітників ми придбали санки для зими і велосипеди для літа — щоб хоч трохи полегшити їм роботу. На це з бюджету виділили 40 тисяч гривень. Раніше викручувалися хто як міг — брали власні санчата або просто тягли вантаж на собі. Як правило, соцробітник за один раз бере хліба, олії, якоїсь кон­серви на трьох-чотирьох підопічних, та ще й комбікорму для тих, хто тримає курей. Так і виходить чимала торба. А відста­ні між селами чималі. Наприклад, одна соцробітниця обслуговує Слободу і Вікторівку, а між ними 6 кілометрів.

Загалом соціальні робітники обслуговують 12 сіл громади: Буди, Іванівку, Ягідне, Количівку, Скорінець, Золотинку, Красне, Ладинку, Друцьке, Слободу, Вікторівку і Драчівщину. Усього на 14-ох — 127 підопічних.

Джерело: Наталія ФЕДОСЕНКО, газета ГАРТ від 20.12.2018