Козелецьку ОТГ — одну з найбільших громад Чернігівської області (42 населені пункти, з яких сформовано 14 старостинських округів) з початку її утворення (а це був 2017 рік) очолює Олена Дмитренко. Нині вона — кандидатка в депутати обласної ради від «Слуги Народу». Каже, роботи дуже багато — за три роки головування втілила у життя не все заплановане. На це були як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. Але ці роки її команда «не проспала» і продовжує працювати далі. Свій досвід Олена Дмитренко хоче застосувати в обласній раді, захищаючи права та інтереси усіх громад Чернігівщини.

— Пані Олено, чому обрали команду президента України?

— Особисто я Володимира Олександровича підтримую. На даному етапі хочу підставити йому своє плече. Чому? Питаннями децентралізації я займаюся довгий час. На мій погляд, це одна з найвдаліших реформ, що проводяться в Україні. Хочу, щоб вона успішно завершилася. А будучи депутатом обласної ради, матиму певні важелі, щоб впливати на цей процес на регіональному рівні. До речі, як депутат 6-го скликання Чернігівської облради, голосувала за перший перспективний план формування територій громад області. Тобто, стояла біля витоків процесу децентралізації на Чернігівщині і хочу вплинути на успішне завершення реформи.

— А на що ще хочете вплинути?

— Знаючи всі нюанси наповнення бюджетів громад та щоденно стикаючись із поточними проблемами як голова, свій досвід перенесу на обласну раду. Буду підтримувати ОТГ якраз у тих питаннях, що входять до компетенції облради.

— Ви вважаєте, що децентралізація — одна з найуспішніших реформ. Чи відчули це на собі жителі Козелецької ОТГ?

— Громада має можливість, хоч і не повністю, розпоряджатися частиною коштів, які вона заробляє. Це вже позитив. При правильному підході до цієї реформи громадам має перейти право збільшення надходжень не до центрального бюджету, а до місцевого.

Завдяки реформі, а відтак і додатковим коштам, вдалося значно покращити рівень послуг на місцях. Без перебільшень, нашою гордістю є центр надання адміністративних послуг, створений за підтримки програми «U-LEAD з Європою». До нашого ЦНАПу звертаються не тільки місцеві, а й жителі сусідніх громад — Остерської, Деснянської, навіть з інших районів.

Починаючи з 2017 року, реалізуємо низку соціальних програм. Одна з них — підтримка народжуваності: на сьогодні породіллям із місцевої скарбниці виплачуємо по три тисячі гривень. Є окрема програма надання допомоги людям, у яких сталася біда — тяжко захворіли, потрапили у надзвичайну ситуацію тощо.

Благоустроєм та охороною громадського порядку в нас опікується «Муніципальна варта» (до речі, у жодній ОТГ області ще не створили таке комунальне підприємство). Часто «Муніципальну варту» залучаємо до виїздів соціальних працівників у неблагополучні сім’ї.

Інтенсивно освітлюємо населені пункти. Мова не лише про центр громади — Козелець, а й старостати. Малі ремонти стараємося виконати власними силами.

Досягненням вважаю те, що з початком медреформи нам вдалося зберегти мережу закладів первинної ланки — жодного ФАПу не закрили. Ті, що мали б оптимізувати, ми фінансуємо з місцевого бюджету. Адже розуміємо, що в селах проживає переважно населення похилого віку. А фельдшер — це людина, яка щоденно тримає «руку на пульсі». Не працюють буквально 2-3 ФАПи через відсутність медиків.

— А чи є такі проблеми, які громаді не вдається розв’язати, і чому?

— Найболючіше питання (переконана, що не тільки для Козелецької ОТГ) — це дороги. Пересічний мешканець не розділяє дороги комунальної і державної власності. Він бачить лише їх стан. У результаті — винне керівництво, що нічого не робить. Але ж ми і зробити нічого не можемо, поки дороги не у підпорядкуванні громади.

Кошти, що виділяються зараз областям для ремонту автошляхів, мають усе ж таки розподілятися між об’єднаними територіальними громадами. Для цього дороги мають перейти у власність громади. Тоді на місцях вирішуватиметься пріоритетність об’єктів відновлення та будівництва. Але, наголошую, перейти вони мають із відповідним фінансуванням. Бо самостійно виправити стан, у якому перебувають дороги, ми не зможемо.

Загалом цьогоріч дуже складна економічна ситуація. Невідомо, як складеться наступного року. Тому маємо розуміти, що від кожного з нас, від нашого внеску в розвиток держави залежить те, якою буде Україна завтра. Ми звідси нікуди не поїдемо, ми тут живемо і будемо жити. І не треба перекладати відповідальність на президента, уряд чи ще на когось. Те, як ми будемо жити завтра, залежить тільки від нас. Поки не почнемо берегти свою землю, не голослівно, а дійсно справами, перспектива невтішна… (задумалась, а потім усміхнулась).

Я дуже люблю квіти. У Козельці їх посадили багато. Коли ти проїжджаєш, хай навіть поганою дорогою, але, споглядаючи на квіти, настрій трошки покращується…

Біографічна довідка

Олена Дмитренко народилася 27 липня 1965 року в селищі Козелець Чернігівської області.

У 1992 році закінчила Чернігівський педагогічний інститут за спеціальністю «Вчитель історії і правознавства», у 1998-ому — обласний інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки працівників освіти за спеціальністю «Філолог».

З 1986 по 1992 рік працювала вихователем у дитячому комбінаті №62 в Чернігові.

1992–1997 роки — вчитель української мови та літератури у чернігівській школі-колегіумі №11.

З 1997 по 2001 рік працювала заступником головного лікаря по виховній роботі у міжколгоспному санаторії «Десна».

З 2001 по 2002 рік працювала спеціалістом першої категорії загального відділу Чернігівської міської ради, з 2002 по 2004 рік — головним спеціалістом загального відділу цієї ж ради.

2004 – 2006 роки — заступник начальника загального відділу апарату Чернігівської облдержадміністрації. З 2006 по 2008 рік працювала першим заступником генерального директора державного підприємства «Укрпошта».

2015 – 2017 роки — голова Козелецької районної ради. У 2017-ому очолила Козелецьку ОТГ.

Незаміжня. Має дорослу доньку.

Спілкувалась Юлія Гресь

Імідж