Новини

Про досвід, надбання, реформування, працю і рух уперед – котрі залежать від рівня нашої культури

В інтерв’ю з головою обласної ради Ігорем Вдовенком рефреном ішла мова про наш рівень культури – в усьому: формуванні об’єднаних громад, праці, економіці, історичній пам’яті, освіті, офіційних відносинах і навіть самій культурі.

Власне, ця тема сьогодні рідко спливає назовні. Найчастіше вона ховається в тіні та притаманна, напевно, більше шкільним урокам, і то, даруйте, не завжди. За сьогоднішнього часу інші цінності попереду, хоча й не такі вже вони часом і цінні. Та попри все нам усе-таки доведеться зрозуміти, що не тільки без рівня економіки, а й без неї, вельмишановної культури, ми ні на білому, ні на сірому в яблуках кониках у Європейську спільноту не в’їдемо…

– Ігорю Станіславовичу, децентралізація і створення ОТГ активізували поїздки представників рад усіх рівнів за кордон, зокрема до наших сусідів – Польщі та Латвії, а також до інших регіонів України. Нещодавно ви побували у Любліні й на Закарпатті. І, мабуть, не тільки отримали там корисну інформацію, а й запозичили певний досвід.

– Протягом двох днів, із 25 по 26 вересня, у столиці Люблінського воєводства тривав VI Конгрес ініціатив Східної Європи, який я відвідав на запрошення мера міста Любліна пана Кшиштофа Жука. Маю сказати, що на Люблінському конгресі, порівняно з Конгресом у Кракові,коридор для спілкування був вужчим – у форумі не брали участі більш розвинені європейські країни. І це було зроблено для того, аби держави, що нині стоять на шляху перетворень та реформ, оцінили свій досвід і знайшли точки дотику. Адже вже декілька років поспіль цей польський форум є місцем зустрічі тисячі практиків у сфері транскордонної співпраці, а також ефективною платформою для діалогу та обміну досвідом для реалізації спільних проектів між фахівцями у сфері освіти, культури, мистецтва, представниками органів державної влади й місцевого самоврядування східноєвропейських країн.

На конгресі виступив, зокрема, і відомий політик, голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, який проаналізував кримський вимір майбутнього України та Європи. Провівши паралелі між минулим Європи й подіями, які відбуваються сьогодні, акцентувавши увагу на анексії Криму та військовій агресії на сході України, він укотре закликав європейських політиків пам’ятати про уроки Другої світової війни і наслідки політики умиротворення агресора.

Загалом, робота конгресу зосереджувалася навколо обговорення питань децентралізації влади в Україні та Польщі, інноваційного розвитку сучасного суспільства, аналізу актуальних питань політики й безпеки в Європі та світі, розгляду актуальних питань німецько-польсько-українських відносин у контексті історії та геополітики. Не залишилися поза увагою і важливі аспекти розвитку туризму та міжнародної співпраці університетів, використання відновлюваних джерел енергії, утилізації відходів, діяльності громадських організацій і медіа в Україні та Європі.

– Відносини з Польщею загалом стають усе тіснішими й продуктивнішими.

– Так, і це, насамперед, пов’язано з тим, що Польща від самого початку зайняла позицію своє­рідного адвоката України на міжнародній арені. Нині тривають продовження наших зв’язків та подальша співпраця. Дуже зацікавлені поляки сьогодні, аби наші громадяни їхали до них на роботу.

– Даруйте, але останнє нагадує таку собі міграцію – чернігівці їдуть до Києва, а люди з сіл та райцентрів – до Чернігова… Поляки ж – далі в Європу. А ми – до них…

– Незрозуміло, хто тільки поїде до нас, в Україну… Хоча, звісно, ми зацікавлені у співпраці. На початку жовтня, наприклад, у нас побувала делегація Великопольського воєводства, зокрема – заступник президента Великопольського Союзу роботодавців LEWIATAN Пьотр Ставінський, директор Бюро Малгожата Анімуцька та представник Великопольської групи ProProgress Томаш Крушинський. Було досягнуто домовленостей про налагодження співпраці між об’єднаними територіальними громадами Чернігівщини та польськими гмінами й повітами шляхом підписання відповідних угод. Ми обговорили організаційні питання можливої реалізації спільних проектів з обміну студентами між вищими навчальними закладами і професійно-технічними училищами та стосовно стажування кадрів.

А також торкнулися питань масового працевлаштування українських громадян на польських підприємствах. Отож сьогодні наша державна політика спрямована на те, щоби якомога зменшити цей відтік робочої сили та зробити все залежне, аби таке працевлаштування в сусідній державі набуло статусу стажування, після якого наші громадяни, вже з набутим досвідом, поверталися би назад.

Це було би корисним для нас і вирішувало би їхню проблему. Може, з точки зору європейських хартій буде мова про нібито дискримінацію – коли людина за 2-3 роки має повернутися додому. Але все це можна регулювати юридичними договорами.

– Або економічно, пропонуючи гарні умови для роботи вдома.

– Так. Додам, що не втрачаємо ми і зв’язків із Латвією. Хоча моя думка така: запозичити досвід ми можемо тільки тоді, коли піднімемо рівень культури праці в Україні. Й лише тоді зможемо говорити про зміни менталітету, вектора політики й так далі.

– Ігорю Станіславовичу, стосунки з Польщею певний час були напруженими через історичні події, зокрема, Другої світової війни… Нині все трохи устаткувалося. Але чи не впливає все ж це на корисні контакти і співпрацю?

– Інколи ця тема ще порушується, хоча й не різко й основною вона не буває. Справді, особливий резонанс викликає факт Другої світової війни. Але ми стоїмо на позиціях того, що то справи минулих поколінь. Бо нині маємо будувати нові відносини, нову стратегію й чорні сторінки нашої історії залишати історії. Адже ми теж можемо повернутися до таких сторінок в українській історії, ще давнішій. Але хіба це буде обопільно на користь для подальшої співпраці?

З поїздки до Любліна маю розповісти ось такий факт. У Любліні в роки війни було найбільше гетто в Європі, що звучало й на Конгресі. Я ходив вулицями цього міста і бачив, що сьогодні просто на тротуарах навіть позначені лініями межі цього гетто. А на будівлях – написи з ушануванням пам’яті загиблих. На дитячих будинках – таблички, що звідси були вивезені всі діти… Своєю малою батьківщиною я вважаю Щорс (нині – Сновськ). І там було найбільше гетто на Чернігівщині. Та хто про це знає?.. Тільки один камінь у лісопарку нагадує, де було розстріляно багато людей… Отож коли ми дійдемо до певного культурного рівня, тоді можна запозичати цей досвід…

– Є нам чому повчитися у Польщі у плані децентралізації?

– Різниця між децентралізацією нашою та інших країн Європи – в тому, що ми дивимося на неї з позицій доходної частини у самих себе. А у Євросоюзі доходна частина формується значною мірою з фондів ЄС. У них неуспішні громади не тому, що не спрацювало підприємство чи люди не сплатили податків. А коли було багато заявлено проектів і – не реалізовано. Тоді громада стає збитковою, бо не працює, і включаються штрафні санкції. Варшавська гміна налічує більше мільйона людей. Є гміни, де менше тисячі людей. І не факт, що більша живе краще.

– А у нас навпаки, спроможною часто вважається громада, де багато населених пунктів і тисячі мешканців.

– От, наприклад, створилася Остерська громада. А тепер виникла проблема з медичним фінансуванням. Ну не заробляють там на цю галузь. Утримувати ж медичні заклади треба. Та коли про це говорили, ніхто не почув. А тепер буде проблема й із Олишівською громадою, бо навряд чи вона зможе утримувати інфраструктуру. Тому порівнювати нас із Європою зарано. Але шлях цей пройти треба. Посол Словенії, наприклад, у розмові наголошувала, що процес децентралізації у них розпочався 10 років тому й не закінчився досі. Громади ще переформатовуються. Такий от броунівський рух. Наш процес до 2020 року продовжено. Але не факт, що й тоді не залишиться тих, хто не визначився. Бо у нас є суто українська проблема, ментальна – межа. За неї сусіди завжди сварилися. А є села, котрі взагалі між собою ворогують. От річка Снов розділяє села й райони. Але були моменти, коли населені пункти хотіли об’єднатися через річку, попри те, що мосту поблизу і близько не було. А коли люди створили би таку громаду, то через певний час вони би стояли з плакатами «Будуйте міст!» Отож треба завжди думати наперед і враховувати всі фактори.

– Ігорю Станіславовичу, коли створяться ОТГ, районні ради втратять свої повноваження. А що буде з обласною радою?

– До цього часу це достеменно невідомо.

– Але має ж бути якийсь загальний орган, котрий матиме певні важелі контролю, якісь дорадчі, консультативні функції. Адже громади можуть із чимось не впоратися, а подекуди приміряти на себе роль маленьких князівств.

– На прикладі Польщі такі органи управління є. Це сейм, сеймики. Поляки також модель децентралізації запозичували з Німеччини. Думаю, коли створяться повіти, то повітова рада, можливо, наглядатиме за громадами. Тоді відпаде, напевно, і роль обласної ради.

– А як триває процес децентралізації на Закарпатті, де ви також побували?

– Порівнювати мені є з чим, бо у нас цей процес успішний, ми треті в Україні за кількістю створених громад. А на Закарпатті це проблемно. Навіть губернатор має позицію, що на їхній території не варто поспішати з децентралізацією. У них і сполучення між населеними пунктами проблемне. Уявіть собі – зима або повінь, карпатські віддалені села. Населені пункти там бідні. Та й національні проблеми серйозні.

Якщо ж говорити детальніше про нашу поїздку, то розпочалося перебування делегації Чернігівщини з візиту до міста Ужгорода, де керівники районних, міських, сільських і селищних рад ознайомились із роботою представницького органу Закарпаття й зустрілися з його головою Михайлом Рівісом.

Оскільки Закарпаття межує з чотирма державами Євросоюзу – Польщею, Угорщиною, Румунією і Словаччиною, то край має можливість успішно розвивати транскордонне співробітництво, яке реалізується на рівні регіонів, обласних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також брати участь у низці європейських програм розвитку. Варто відзначити, що Закарпаття має ще одну унікальну можливість реалізувати грантові проекти за кошти ЄС через Європейське об’єднання територіального співробітництва ТИСА. Це перше об’єднання, створене між країною-членом ЄС і третьою країною рішенням Закарпатської обласної ради, загальних зборів Саболч-Сатмар-Березької області та місцевого самоврядування міста Кішварда (Угорщина).

Закарпаття, як відомо, – єдиний регіон України, де немає затвердженого облрадою Перспективного плану формування ОТГ. Позиція керівництва полягає в тому, що в гірському малоземельному Закарпатті до цього питання треба підійти особливо виважено, враховуючи географічні особливості та існуючу інфраструктуру. Наразі в області вже є 5 ОТГ, на черзі – утворення 6-ї громади.

Другий день перебування делегації Чернігівщини на Закарпатті був присвячений знайомству з роботою Полянської сільської ради та життям цієї об’єднаної територіальної громади, яка після перших виборів у грудні минулого року стала третьою в Закарпатській області й першою та поки що єдиною в «мінеральному» Свалявському регіоні.

Про перші фінансові успіхи й інфраструктурні досягнення, перспективи розвитку туристично-рекреаційної галузі, міжнародну співпрацю та транскордонні проекти розповів керівникам районних, міських, сільських і селищних рад, представникам об’єднаних територіальних громад Чернігівщини, а також працівникам виконавчого апарату Чернігівської обласної ради очільник Полянської ОТГ Іван Дрогобецький. Отже, Полянській об’єднаній громаді з Державного бюджету була виділена субвенція на розвиток інфраструктури в розмірі 4 мільйони 336 тисяч 20 гривень. І ці кошти в першу чергу пішли не на розвиток центру громади – села Поляни, а на віддалені дотаційні населені пункти, де вже давно люди не бачили жодних змін та покращень.

Загалом бюджет громади становить більше 43 мільйонів гривень. Серед основних джерел доходів ОТГ першість займає туристично-рекреаційна галузь, адже в центрі громади в Поляні – низка санаторно-курортних закладів та заводів із розливу мінеральних вод. Особливу увагу керівництво громади спрямовує на втілення в життя інфраструктурних проектів, спрямованих на ремонти доріг, нічне вуличне освітлення, реконструкцію шкіл, ФАПів та будинків культури. Є й транскордонні грантові проекти. Зокрема, Полянська ОТГ активно співпрацює зі Словаччиною.

– Ігорю Станіславовичу, всі оксамитові сезони позаду. Ви не так давно з відпустки. Чи вдалося відпочити разом із родиною?

– Так, і добре, що разом. Це не завжди вдається. Не завжди можеш бути власником свого часу. Швидше – заручником.

– Вам на цій посаді комфортно? Адже перед громадою області вам нема чого соромитися.

– Вважаю, коли на цій посаді стане комфортно, то роботи ніякої не буде. А чи соромно, чи ні мені перед громадою – то не основне. Головне, щоби громаді соромно за мене не було.

– Якщо говорити про роботу голови обласної ради, то найвидніше її на сесіях. Вони у нас проходять іноді мирно, іноді експресивно. Але – у межах культури й толерантності. У цьому і виявляється талант керівника, вміння йти на певний компроміс, згуртувати депутатів. І ось уже імпульсивність тече в нормальне русло… Це досягається також і завдяки вихованню, освіті, культурі?

– Може, якоюсь мірою й так. Але наші депутати – всі люди виховані. Проте вони підтримують лінію своїх партій. А для розвитку області стратегія має бути єдиною.

– Ми люди північні. Із сіверянським менталітетом. Нікого сумками та пластиковими пляшками не лупцюємо…

– Але нас за це і критикують. Чому ми за 5 хвилин, скажімо, спокійно затверджуємо питання.

– А хіба це погано?

– Я також міркую над цим. Адже це аж ніяк не значить, що не було проведено попередньої підготовки, опрацювання питань, дебатів та іншого. Депутати активно працюють у фракціях, комісіях, на президії.

– Потроху наближається сесія. Якими будуть на ній основні питання?

– Бюджет на 2018 рік. І звіт голови обласної ради. Це я знаю точно.


Джерело: «Деснянська правда» (fb), бесідувала Людмила Пархоменко

Останні новини за категоріям(и): Влада,

Чернігівщина купить 13 шкільних автобусів: хто отримає

Автобуси будуть закуплені коштом освітньої субвенції, яку отримала Чернігівщина в розмірі близько 28 мільйонів гривень. Субвенція використана на засадах співфінансування від громад. Про це повідомила заступниця начальника Чернігівської ОВА Жанна Шерстюк в ефірі марафону «Суспільне. Спротив» 15 серпня. «Субвенцію, яку ми…

Ліцензійні ігрові автомати в онлайн-казино

Онлайн-казино отримало високу популярність серед азартних гравців завдяки широкому асортименту слотів і настільних ігор. Клуб пропонує своїм відвідувачам лише ліцензійні апарати. Завдяки цьому геймери отримують чесні та вигідні умови гри. Каталог ігрових автоматів На головній сторінці офіційного сайту (https://vulkancasino.ua/uk-ua/category/new) є…

Безпека в онлайн-азартних іграх: Експертні поради від Олексія Іванова для гравців

Виходячи з положень, які викладено в новому законодавчому акті щодо легалізації азартних ігор, який було ратифіковано в серпні 2020 року, на території України тепер можуть на законних підставах провадити свою професійну діяльність такі заклади як: казино; зали ігрових автоматів; онлайн-казино;…

Магазин автозапчастей Atl.ua рассказал об ассортименте тормозных колодок

Тормозные колодки — та самая деталь авто, которая отвечает за быстрое и безопасное торможение. От качества выбранных тормозных элементов зависит не только комфорт при остановке авто, но и безопасность водителя и всех пассажиров. Выбрать качественные тормозные колодки можно в интернет-магазине…

Пін Ап: величезна кількість переваг для нових та лояльних гравців

В 2020 році шанувальники азартних ігор з України отримали хорошу новину — в нашій країні гральний бізнес став легальним. Офіційно працювати дозволили і звичайним ігровим закладам, і онлайн казино. До останніх належить відомий багатьом гебмлерам клуб Пін Ап. Цей ігровий…

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: